Сторінка вчителя-дефектолога
Поради турботливим батькам
КРЕДО ВЧИТЕЛЯ-ДЕФЕКТОЛОГА:
"НАЙКРАЩЕ, ЩО МИ МОЖЕМО ЗРОБИТИ ДЛЯ ДИТИНИ
ЗРОБИТИ ЇЇ ЩАСЛИВОЮ!"
Актуальним для нас є :
- впровадження ситуаційної моделі організації освітнього процесу, яка орієнтує на цілісний підхід до
формування особистості, незважаючи на відхилення в її розвитку.
- кожна окрема ситуація дає можливість підбирати розвивальні, виховні та пізнавальні завдання,
враховуючи можливості дітей.
-вірно організований корекційно – відновлювальний процес дає можливість дітям займатися справою,
вибраною по принципу « Хочу і можу» .
ДЕФЕКТОЛОГ У ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Деякі батьки навіть не знають, для чого потрібен дефектолог в дитячому
садку. А батькам дітей, які мають відхилення в розвитку, довелося тісно
стикнутися з наукою дефектологією і познайомитися з фахівцями цієї
області.
Дефектологія - це наука, що поєднує в собі медицину, психологію і педагогіку,
про що говорить перелік дефектологічних спеціальностей, яких існує
декілька. Вчитель-сурдопедагог, який навчає дітей, що мають проблеми зі слухом - від слабочуючих
до повністю глухих. Вчитель-олигофренопедагог, який займається з дітьми з вадами розумового
розвитку. Вчитель-тифлопедагог, який працює з дітьми, у яких проблеми з зором. Дошкільний педагог-дефектолог і вчитель-логопед - це фахівці широкого профілю, які працюють з усіма видами порушень мовлення. У широкому розумінні дефектологом є фахівець, який займається вивченням,
навчанням, вихованням і соціалізацією дітей, що мають відхилення в своєму розвитку. У широкому розумінні дефектологом є фахівець, який займається вивченням, навчанням,вихованням і соціалізацією дітей, що мають відхилення в своєму розвитку. У вузькому сенсі, дефектолог -
це корекційний педагог. Які ж функції виконує дефектолог в дитячому садку?
По-перше, дефектолог в дитячому саду проводить повне і детальне обстеження кожної дитини, особливостей її мовленнєвого, пізнавального і соціального розвитку; в процесі якого він
визначає здібності дитини до навчання і до гри, що допомагає йому організувати роботу з цією дитиною так, щоб максимально компенсувати і відкоригувати виявлені порушення розвитку.
По-друге, дефектолог підвищує пізнавальну активність дітей і при цьому розвиває основні
психічні процеси, такі як мислення, уяву, увагу, допитливість, пам'ять, сприйняття.
По-третє, діяльність дефектолога спрямована на мовленнєвий розвиток дітей в процесі
ігрової діяльності, яка є головною для дітей дошкільного віку.
З урахуванням особливостей кожної дитини дефектолог складає індивідуальний план роботи.
Однак обов'язкові для всіх є :
- розвиток сенсорики;
- гігієна та самообслуговування;
- навчання грі та ігрокорекція.
- озвиток мовлення за допомогою ознайомлення з навколишнім світом. В ході цих занять діти
вчаться бачити предмети і явища, які оточують їх у житті. При цьому розширюється їх кругозір і
словниковий запас, а також формується зв'язне мовлення;
- навчання грамоті. Існує так званий добукварний період, який потрібно пройти всім дітям перед
тим, як почати вивчати літери та цифри. В цей період діти вчаться розрізняти звуки на слух,
послідовність звуків у слові, що сприяє засвоєнню дитиною навичок читання та письма;
розвиток математичних уявлень про кількість, простір та час;
- творча діяльність: малювання, ліплення, конструювання. На цих заняттях дитина отримує
уявлення про простір, кольори і форми різних предметів, навчається діяти згідно з певним зразком,
координує рухи рук;
- підготовка до школи.
Дефектолог в дитячому садку проводить підгрупові та індивідуальні заняття.
Звичайно, не всі діти мають потребу в послугах дефектолога.
Однак, дітям із затримкою
психічного, психомоторного і сенсорного розвитку,
дефектолог просто необхідний. А батькам
потрібно пам'ятати, що більшу частину часу дитина
проводить не в дитячому садку, а в родині.
Тому одні заняття дефектолога з дитиною не дадуть такого
результату, який можна отримати
при тривалій і цілеспрямованій роботі спеціаліста разом з батьками.
Окрім занять з дитиною дефектолог в дитячому садку проводить консультування батьків, під
час якого батьки навчаються необхідним прийомам навчання своєї дитини. Так що, дорогі батьки,
знайте, що дефектолог може зробити дуже багато для Вашої дитини, але він не зможе замінити
йому Вас в повсякденному житті. Подякою за Ваше терпіння, турботу й любов буде щаслива
посмішка Вашої дитини!
Завдання дефектолога в дошкільному навчальному закладі:
1.Створення єдиного корекційно-навчального простору.
2.Обладнання предметно-розвивального середовища, яке стимулює мовленнєвий і особистісний розвиток дитини.
3.Пропаганда логопедичних знань серед батьків, педагогів та населення.
4.Інтегрування зусиль педагогів, дітей та батьків з метою корекції мовленнєвих порушень.
Завдання дефектолога полягає не лише в подоланні мовленнєвих дефектів, але й у підготовці дитини до навчання в школі.
Корекційна робота ставить за мету повністю або частково усунути дефект та підготувати дитину до успішного навчання в загальноосвітній школі.
ФФНМ -- фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення;
НЗНМ -- нерізко виражена загальна недорозвиненість мовлення;
ЗНМ -- загальний недорозвиток мовлення.
Дефектолог обстежує стан мовлення, а вихователь -- рівень сформованості знань, умінь і навичок дітей.
"
АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА
Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків.
Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.
Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі. Наприклад: "Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому теж є свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи "Лопаточка”, "Чашечка”, "Голочка”, "Трубочка”, "Гірка”). А ще він, як і всі діти любить гратися - гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору - вниз (вправа "Гойдалка”), грати в хованки (вправи "Змійка”, "Годинник”). Та, мабуть, як і ти він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа "Смачне варення”). А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа "Конячка”)!”
Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.
1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти "пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій "неслухняний язичок” верхньою губою.
3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.
Якщо ви помітили, що ваша дитина ліворука – то це не відхилення, а індивідуальна особливість дитини і переучувати її не можна. Це може спричинити невроз і заїкуватість.
Успіхів вам і здоров’я вашим дітям.
Батьки - увага! Звуки лікарі!
• Вимовлення «ч-ч-ч» покращує дихання.
• Вимовлення «з-з-з» (летить комар) полегшує біль у горлі
• Вимовленяя «ж-ж-ж» (летить жук) сприяє швидкому одужанню від кашлю
• Вимовлення «н-н-н» (покласти руку на маківку голови й дуже високим голосом вимовляти)
допомагає головний і зубний біль.
• Вимовлення «м-м-м» (мукає корова) після їжі сприяє кращому засвоєнню їжі і знімає стрес.
• Вимовлення «е-е-е» поліпшує роботу головного мозку.
• Вимовлення протягом 3-5 хв. «і-і-і» стимулює роботу мозку, підвищує активність організму.
• Розслабленню організму сприяє вимовлення «а-а-а»; «ш-ш-ш»; «с-с-с».
• Вимовлення «р-р-р» (його вимова не у всіх відразу виходить) наприкінці дня, допомагає, зняти
втому («Ось гнівається лев, напружився всім тілом : «ар-р-р-р»).
• Співаючі голосні
"і” – однієї висоти на одному диханні активізує мозок, нормалізує функцію печінки.
„є” – впливає на залози внутрішньої секреції,
„а” – масажує горло, гортань,
„о” – приводить до ладу середню частину грудей.
„ о-і-о-і „ – масажує серце.
1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.
2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.
3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.
4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.
5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.
Ігри на розвиток мовного слуху
1. Гра «Вгадай чий голос»
Дитина закриває очі, а хтось близький кличе її. Малюк повинен відгадати, хто його покликав.
2. Гра «Хто відізвався»
Дитина закриває очі, члени сім’ї по черзі імітують голоси тварин, а дитина відгадує, хто говорить.
3. Гра «Почуй шепіт»
Дитина стоїть за спиною мами чи тата, які подають команди пошепки (голосніше і тихіше). Вона повинна виконати команди вірно.
4. Гра «Горщик»
Дитина з мамою, сидячи на підлозі, перекочують одне одному м’яч. Хто котить говорить «холодний» або «гарячий». Торкатися м’яча можна тільки при слові «холодний».
5. Гра «Слухай і виконуй»
Мама чи тато один чи два рази називає кілька різних рухів, не виконуючи їх. Дитина повинна точно їх відтворити.
Ігри на розвиток фонематичного слуху
1. Гра «Червоний-білий»
У дитини два кружечки (червоний і білий). Якщо в названому слові є заданий звук, дитина піднімає червоний кружечок, якщо немає—білий.
2. Гра «Будь уважним»
Мама називає по черзі предмети, намальовані на картинках. Дитина повинна визначити, який звук повторюється у всіх назвах. А потім повторити їх по пам’яті.
3.Гра «Придумай слова»
Мама називає певний звук, дитина називає слова з цим звуком і кинути мамі м’ячик.
Ігри та вправи на розвиток дихання
«Забий м'яч у ворота». Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
«Язичок-футболіст». Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
«Літак». На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору.
«Пелюстки». Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.
«Кораблик». Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук «ф», а потім преривчасто, наче вимовляючи звук «п-п-п-п».
Ігри та вправи на подолання заікання
Вправи для зняття м'язової напруги
При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.
«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.
«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.
«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.
«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.
Вправи для розвитку мовного дихання
Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.
«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.
«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).
«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.
«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук «з», доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.
«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.
«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.
«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині «допомогти» кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.
Вправи для розвитку голосу
Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.
«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються» І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.
Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);
Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом).
ІГРИ НА РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУК
Артикуляційна моторика тісно пов’язана з дрібною моторикою рук. Нанизування намистинок, застібання гудзиків, шнурування, виконання аплікацій, малювання, розфарбовування, з’єднання стрілочками відповідних частин малюнків, ліплення – все це допоможе дошкільнику розвинути дрібні м’язи рук, підготує до опанування навичок письма та стимулюватиме його мовленнєвий розвиток.
ВПРАВНІ ПАЛЬЧИКИ
1. Випрямити кисть, щільно зімкнути пальці і повільно стискати їх у кулак. По черзі виконувати кожною рукою.
2. Руку щільно покласти на стіл долонею вниз і по черзі згинати пальці: середній,вказівний, великий, мізинець, безіменний. Виконувати по черзі кожною рукою.
3. Випрямити кисть і по черзі притуляти безіменний палець до мізинця, середній - до вказівного.
4. Стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках. Спочатку по черзі кожною рукою. Потім - двома руками одночасно.
5. Згинання і розгинання пальців. Пальці розімкнути якомога ширше, потім стиснути і так продовжувати далі. Виконувати по черзі кожною рукою, потім відразу обома. Пам'ятаєте цю приказку: «Ми писали, ми трудились, наші пальчики втомились»?
6. Покласти руки долонями вгору. Дитина піднімає по одному пальцю спочатку на одній руці, потім на іншій. Повторюйте цю вправу у зворотньому порядку.
7. Дитина затискає олівець середнім і вказівним пальцями. Згинає і розгинає ці пальці по черзі.
СПРОБУЙТЕ РАЗОМ ІЗ ДИТИНОЮ
“Зайчик”
На землі сніжок лежить,
(плавні рухи руками, розвести їх над “землею”)
Зайчик по сніжку біжить.
(Пальчикова фігурка, “зайчик”)
Мерзнуть вушка,
(Згинати й розгинати пальці – “Вушка”)
Мерзнуть лапки,
(Ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи їх). Наприклад, кулак – кулак – долоню.
Бо без валянців
(Утворити немовби дві “мисочки” долонями)
Та шапки. Ой!
(Двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру й піднести над головою).
“Зайчика злякались” 
Ми ходили по гриби,
(Переступати двома пальцями по столу; “Гриб” – накрити кулачок опуклою долонею).
Зайчика злякались
(“Зайчик”)
Поховались за дуби
(“Дерево” – дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест).
Розгубили всі гриби
(“Гриб” і “Кошик” – з’єднати дві опуклі долоні).
Потім засміялись –
(усміхнутися)
Зайчика злякались!
(“Зайчик”; показати на нього вказівним пальцем другої руки).
”Їжачок”
Їжачок – хитрячок.
(Їжачок – з’єднати долоні разом з пальцями вгору);
Голочки гостренькі,
(великі пальці – на себе, решту перекреслити й поворушити ними).
Ось Грибки під дубком
(Дерево)
Він збира маленькі
(“Гриби”)
“Коники”
По гладенькому столі
(“Коник” чотирма пальцями (крім великого) стукати по столу)
Пальчики стукочуть.
(Стукати голосніше)
То не пальчики, ні-ні –
Коники цокочуть
Цок-цок-цок, цок-цок-цок,
(Стукати ритмічно, цокаючи язиком).
За місток.
(“Місток” – поставити руки (паличкою” одна на одну)
За млинок
(“Млинок” – крутити кулачками один над одним)
Цок-цок-цок, цок-цок-цок,
(“Коник”).
В чисте поле, за лісок
(“Дерево”)
Цок-цок-цок, цок-цок-цок,
(“Коник”)
Потім знову в дитсадок.
(“Дах” на головою)
“Котик”
Котик пухнастий,
(“Котик” – із кулачка відставити великий палець та мізинчик).
Вушка маленькі
(Поворушити відставленими пальцями).
Лапки м’якенькі.
(Скласти пальці в кулачок).
Кігті гостренькі,
(Зігнути пальці і поворушити ними).
“Гуси-гусенята”
Гуси-гусенята на ніжки
(“Гуси” (обома руками): показати на ноги.)
Одягли червоні панчішки.
І пішли рядком до корита
(“Йдуть” поряд)
Свіжої водиці попити.
(Нахиляються та підіймають “голівки”).
Розвиток дрібної моторики.
Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати звернене до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування.Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. І зараз в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.
Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад "Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.
Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.
Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:
· Розминати пальцями пластилін, глину.
· Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
· Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
· Стискати та розтискати кулачки.
· Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
· Двома пальцями руки (вказівним та середнім) "ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
· Показувати окремо тільки по одному пальчику.
· Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
· Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
· Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
· Нанизувати великі ґудзики на нитку.
· Зав’язувати вузлики на мотузці. - Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
· Закручувати шурупи, гайки.
· Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
· Складання матрьошок.
· Малювання у повітрі
· Ігри з піском, водою.
· Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
· Різати ножицями.
Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. "Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході "пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.
"Пальчикові ігри – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях "праворуч”, "ліворуч”, "вгору”, "вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути погладжування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.
Моя сім’я
Цей пальчик – мій дідусь,
Цей пальчик – моя бабуся,
Цей пальчик – мій татусь,
А оцей - моя матуся,
Ну, а цей маленький – я,
Ось уся моя сім’я
(Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)
Хованки
Пальці в хованки всі грались
Ось так, ось так,
В кулачки всі заховались,
Ось так, ось так.
(Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)
Зайці
Скаче зайчик перший
Під високою сосною,
А під другою сосною,
Скаче зайчик другий.
(Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)
Соління капусти
Ми капусту порубали,
Свіжу моркву натирали,
Ми капусту посолили,
З неї соку надушили.
(Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)
Коза і козенята
Іде коза рогата,
Коза бородата,
Козенятко спішить,
Дзвоником дзвенить.
(Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)
Замок
На дверях замок висить,
Ми його відкриємо вмить.
Постукали, покрутили І легесенько відкрили.
(Ритмічні швидкі з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують одинодного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.)
Рекомендації батькам
(про допомогу дітям з загальним недорозвитком мовлення)
Формування правильної звуковимови дитини невід’ємно пов’язане з розвитком всіх боків мовлення, для нормального становлення якого необхідні: Нормальний розвиток органів чуття (слуху, зору і т.п.) Достатня зрілість кори головного мозку Психофізичне здоров’я (стан уваги, пам'яті, мислення, фізичне здоров'я) Сприятливе мовленнєве оточення (тобто умови, в яких дитина росте, в тому числі й сімейна обстановка) Рекомендації батькам (про допомогу дітям з загальним недорозвитком мовлення) Загальний недорозвиток мовлення – це різні складні мовні розлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовної системи, тобто звукової сторони (фонетики) і смислової сторони (лексики, граматики). Прояви загального недорозвитку мовлення у дітей дошкільного віку пізній початок мовлення (3-4 роки); різке обмеження словника; яскраво виражені аграматизми (змішення відмінкових форм, відсутність узгоджень, пропуск сполучників і т. д.); дефекти звуковимови (всі види); порушення ритміко-складової структури слова; складнощі в поширені простих речень і побудові складних. Причинами загального недорозвитку мовлення можуть бути: Негативні чинники в період вагітності і пологів (токсикози, асфіксія, родова травма, захворювання ЦНС, куріння та вживання алкоголю під час вагітності) Часті хвороби, інфекції та травми до 3-х років Спадкові чинники Зниження слуху Анатомічні особливості челюсно-лицевого апарату Смоктання пальця «педагогічна занедбаність» - дитина з різних причин не отримує належної уваги до себе Батькам треба замислитись, якщо: Після трьох років дитина не говорить поширеними реченнями; в три роки дитину ніхто, крім мами, не розуміє; в чотири роки маля не вимовляє свистячі та шиплячі звуки (хоч би навіть якийсь один); в п’ять років дитина ще не вимовляє звуки Л та Р. Це значит, що у дитини є проблеми, які треба подолати з допомогою спеціалістів якомога раніше, щоб вони не стали перепоною для її повноцінного розвитку та успішного навчання. Не треба сподіватися, що всі недоліки виправляться самі собою. Ви несете відповідальність за долю своєї дитини. Вам необхідно звернутися до логопеда районної поліклініки за допомогою. Як допомогти своїй дитині: В будь-якому віці діти активно наслідують мовленню дорослого, тому, якщо ви говоритимете неправильно, ваш малюк засвоюватиме неправильне мовлення. Щоб цього не сталося, важливо пам’ятати: Неможна спотворювати слова, наслідувати дитячій вимові та «сюсюкати» Потрібно: Розмовляти з малям, стежити, щоб ваше мовлення було чітким, виразним, грамотним, простим, ясним. Неможна допускати, щоб дитина позначала навколишні предмети звуконаслідуванням. Потрібно: Якщо дитина погано говорить, або ще не говорить зовсім, можна скористатися наступною схемою: не запитуйте й не наполягайте, щоб дитина промовила слово → попрохайте дитину показати на той предмет, який ви називаєте → и тільки потім поясніть «як говорити». Як сформувати грамотне мовлення: Обов’язково виправляйте помилки в мовленні дитини, але робіть це тактично. Якщо ви посмієтеся над дитиною, то образите її, і маля може втратити до вас довіру. Для розвитку мовних здібностей дитини дуже важливо грати з дітьми, разом спостерігати за людьми, тваринами, птахами та ін. Включайте дитину в реальну взаємодію з усіма членами родини. Обов’язково давайте дитині користі доручення. Дякуйте дитині за допомогу. Для розвитку мовлення дуже важливо не тільки розвивати навички вимови, але й навчити дитину розуміти зміст того про що кажуть. По дорозі або прийшовши додому, обговорюйте з малюком те, як пройшов його день у дитячому садку, ваша спільна прогулянка Розвивайте дрібну моторику рук дитини за допомогою шнуровки, штрихування, вирізування, ігор з дрібними іграшками. Користуйтесь книгами, картинками - дітям важко сприймати слова, відірвані від зображення. І головне: підтримуйте всі починання малюка, хваліть його навіть за незначні успіхи. Не вимагайте від нього правильної вимови слова відразу.
НАВІЩО ПАЛЬЧИКОВІ ІГРИ ДЛЯ ДІТОК?
Вчені, які вивчають діяльність дитячого мозку, психіку дітей, відзначають велике стимулююче значення функції руки. Співробітники Інституту фізіології дітей і підлітків АПН встановили, що рівень розвитку мовлення дітей знаходиться в прямій залежності від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Цей факт повинен використовуватися в роботі з дітьми і там, де розвиток мови відбувається своєчасно, і особливо там, де є відставання, затримка розвитку моторної сторони мови.
Рекомендується стимулювати мовний розвиток дітей шляхом тренування рухів пальців рук. Тренування пальців рук вже можна починати у віці 6-7 місяців: сюди входить масаж кисті рук і кожного пальчика, кожної його фаланги. Проводиться розминка і погладжування щодня протягом 2-3 хвилин. Вже з десятимісячного віку проводять активні вправи для пальців рук , втягуючи в рух більше пальців з гарною, достатньою амплітудою. Вправи підбираються з урахуванням вікових особливостей.
Рекомендації:
• Не проводьте гру холодними руками. Руки можна зігріти у теплій воді або розтерши долоні.
• Якщо в новій грі є не обізнані малюкам персонажі чи поняття , спочатку розкажіть про них, використовуючи картинки або іграшки.
• Пальчикові ігри з дітьми до 1,5 років проводьте як показ або як пасивну гімнастику руки і пальців дитини.
• Дітям старше 1,5 років можна час від часу пропонувати виконати рух разом.
• Якщо сюжет гри дозволяє, можна « бігати» пальчиками по руці або спині дитини, лоскотати, гладити і ін.
• Використовуйте максимально виразну міміку.
• Робіть у відповідних місцях паузи, говоріть то тихіше, то голосніше, визначте, де можна говорити дуже повільно, повторюйте, де можливо, рухи без тексту.
• Обравши дві-три гри, поступово замінюйте їх новими.
• «Не помічайте», якщо малюк на перших порах робить щось неправильно, заохочуйте до успіхів.
ЯКЩО ВАША ДИТИНА ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ІНШИХ
Затримка психічного розвитку (ЗПР) - це уповільнення темпів її розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому пересиченні інтелектуальною діяльністю. Причин затримки психічного розвитку багато, серед них зокрема: • спадковість; • несприятливі умови виховання; • тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують малюка; • порушення функціонування головного мозку, пов'язані з його ураженнями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.
Часто діагностуються такі діти вже в старшому дошкільному віці, тільки коли батьків починає турбувати питання підготовки дитини до школи. А до тих пір дехто з батьків вважає, що темпи розвитку їх дитини просто трохи відстають від темпів розвитку однолітків. Але ж чим раніше буде виявлена патологія, тим більше шансів успішно її подолати. Тому, усім батькам буде не зайвим знати ранні ознаки та прояви затримки в розвитку дитини. Вони проявляються вже в ранньому /до 3-х років/ дитинстві.
Характерними ознаками ЗПР дитини раннього віку є:
• недорозвинені мовленнєві функції - відсутність фразового мовлення, обмежений словниковий запас, аграматизми, неправильна вимова, утруднення мовленнєвого відтворення;
• не сформовані навички самообслуговування - дитина не може самостійно одягнутися, неохайна, не вміє користуватися ложкою, серветкою тощо;
• низький рівень розвитку пізнавальних процесів - сприймання, пам'яті, уваги, уяви, мислення;
• низький рівень і темп розвитку ігрової діяльності - примітивність та одноманітність ігрових дій;
• незрілі моторні функції - виявляються у недорозвитку загальної та дрібної моторики;
• нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання;
• недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці.
Дитина не розуміє, як слід поводитися з дорослими, може бути нав'язливою. Такій дитині складно дотримуватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо.
Перше, що рекомендують спеціалісти зробити при виявленні у вашої дитини деяких з цих ознак у віці 2-3 років - це звернути більше уваги і спробувати навчити дитину необхідним навичкам. Не виключено, що в дитини до тих пір просто не було необхідності та мотивації оволодівати перерахованими навичками. Що дорослі не встигли усвідомити що дитина росте і може багато чого в побуті робити вже сама. Якщо ваші спроби протягом 1-2 місяців не дають бажаного результату слід звернутися за консультацією до дитячого невролога. Спеціаліст зможе кваліфіковано визначити наявність патології чи спростувати ваші підозри.
Затримка психічного розвитку в дитини викликає у багатьох батьків розгубленість та неспокій, часто вносить у родинну атмосферу напруженість та тривожність, провокує розлад між подружжям, між батьками й малюком, інколи навіть призводить до неусвідомленого неприйняття дитини батьками. У такій сім'ї дитина почувається незатишно. Батьки часто дратуються через хворобливу розгальмованість, неспокій дитини, але зрештою почуваються винними через власну неспроможність позитивно впливати на неї.
Дитина з затримкою в психічному чи мовленнєвому розвитку, яка поступає в дошкільний заклад, має право на особливе відношення та подвійну увагу до себе та її розвитку. Не слід приховувати від працівників закладу проблем, які є в розвитку дитини, в її поведінці. Працівники дошкільного закладу мають знати усі тонкощі та особливості вашої дитини - до чого вона звикла, що любить і як можна домогтися контакту з нею. Такі діти постійно знаходяться під особливим медичним, педагогічним, логопедичним та психологічним супроводом. Тому що тільки спільними зусиллями членів родини та дошкільного закладу, різних спеціалістів - педагогів, медиків, психолога, логопеда, дефектолога, музичного керівника та фізінструктора, можна розраховувати на позитивні результати та реабілітацію дитини протягом дошкільного віку. А, значить, вступ дитини до школи звичайного типу.
Значну увагу працівники дошкільних закладів приділяють не тільки роботі з самою дитиною, але й здійсненню логопедичного супроводу батьків, бо вони знаходяться в прихованому чи явному стресі і потребують кваліфікованої підтримки та допомоги. Логопедична підтримка передбачає як підтримку батьків та інших родичів дітей із ЗПР, так і підтримку самих дітей. Підтримка батьків спрямована на:
• зниження емоційного дискомфорту, пов'язаного із затримкою психічного розвитку дитини;
• підтримування впевненості батьків у можливостях дитини;
• формування у батьків адекватного ставлення до проблем дитини;
• формування адекватних батьківсько-дитячих стосунків і стилів сімейного виховання;
• здійснення патронажу родин.
Поєднання батьківської любові , терпіння та віри в свою дитину з одного боку, і систематична співпраця з спеціалістами, гарантують позитивні результати та подолання проблем в розвитку вашої дитини.
ДРІБНА МОТОРИКА: РОЗВИВАЄМО МАЛЮКА
Про те, що потрібно розвивати дрібну моторику малюка, знають усі. І розвивати її ніколи не рано і ніколи не пізно. Ігрові заняття не займуть багато часу, а от результат розвитку дрібної моторики дуже важливий для розумового і психічного розвитку дитини.
Навіщо її потрібно розвивати?
Різноманітні вправи з розвитку дрібної моторики сприяють розвитку уваги, мислення, координації, спостережливості, уяви, зорової і рухової пам’яті. А надалі, гарні навички дрібної моторики допоможуть малюку і в повсякденному житті: одягатися, застібати гудзики, зав’язувати вузли, малювати і писати.
Розвиток за допомогою ігор.
Зараз на вітринах дитячих магазинів можна знайти масу іграшок, які не тільки здатні розважити малюка, але і направлені на розвиток дрібної моторики (шнурування, рамочки Монтессорі, пазли, мозаїка, фарби). В ході гри малюк удосконалює рухи своїх пальчиків, розвиває тактильні відчуття, реалізує творчі здібності.
Однак якщо трохи подумати і проявити фантазію, то й за допомогою «підручних засобів» можна з успіхом займатися з дитиною розвитком дрібної моторики. А самі звичайні, на перший погляд, предмети, викличуть у дитини непідробний захват.
Розвиток за допомогою пальчикових ігор і гімнастики.
Всіма улюблені «Сорока-ворона», «Ладоньки», «Йде коза рогата» мають успіх у малят і по сей день. До них Ви можете додати і елементарний масаж. Ніжні, м’які погладжування, які відмінно розвивають дрібну моторику і сприяють зміцненню контакту між дорослим і малюком.
Розвиток за допомогою ліплення з тіста.
Тісто чудово замінить пластилін і глину в заняттях з розвитку дрібної моторики. Поки мама буде готувати обід, малюк із задоволенням потренується у виготовленні веселих фігурок з тіста. Його можна м’яти, тикати в нього пальчиком, робити кульки або ковбаски і катати по столу, тим самим розвиваючи м'язи пальців рук.
Для таких ігор краще використовувати солоне тісто. Робиться воно досить просто: 1 склянку солі «Екстра», 1 склянка борошна, столова ложка рослинної олії і півсклянки води. Все ретельно перемішати, покласти на пару годин в холодильник, і тісто готове до роботи – таке тісто дуже пластично, повільно застигає і ідеально підходить для вправ з розвитку дрібної моторики. У поліетиленовому пакеті воно може зберігатися кілька днів, тому виготовлення матеріалу для вправ не займе багато часу.
Ігри з крупами та природним матеріалом.
Запропонуйте малюкові наступну вправу. На піднос насипте тонким шаром дрібну крупу і покажіть дитині, як можна малювати на цьому «листі» пальчиком. Нехай дитина намалює крапочки, кружечки, палички, зробить відбиток долонькою. Малювати можна не тільки вказівним, а й іншими пальчиками.
Насипте в каструльку квасолю і заховайте там маленькі іграшки або великі гудзики. Нехай малюк спробує їх відшукати, заодно розвиваючи дрібну моторику.
Ігри з крупами: перебирати в різні ємкості перемішаний горох і квасолю, а потім і дрібніші крупи; пересипати і перемішувати крупи, розтирати в руках.
Для розвитку дрібної моторики рук буде корисним нанизування макаронів на мотузочку, малюкам можна нанизувати бублики.
Зберіть під час прогулянки каштани, шишки, жолуді чи горіхи... Викладайте з них доріжки (наприклад, від іграшки до іграшки), будуйте пірамідки, будиночки.
Розвиток дрібної моторики за допомогою гри з папером
Це просто дивно, як діти люблять зосереджено рвати на дрібні шматочки газету або серветку! Ще папір можна м’яти або вирізати з нього різні фігурки. Для цієї мети необхідно придбати спеціальні дитячі ножиці із закругленими кінцями.
Також діти обожнюють щось відкручувати і закручувати – це одне з найбільш природних вправ з розвитку дрібної моторики. Дайте дитині невелику баночку, наприклад, з-під дитячого харчування, йогурту або крему, і спочатку покажіть, як потрібно діяти, щоб відкрити, а потім закрити баночку. Повірте, це заняття дуже захопить дитину! До того ж в прозору ємкість можна складати щось дуже маленьке, а потім так цікаво на все це дивитися і вивчати, в процесі гри розвиваючи дрібну моторику.
Намагайтеся не обмежувати свого маленького дослідника в його бажанні пізнати навколишній світ. Будьте завжди поруч, допомагайте йому зрозуміти що до чого і з розвитком дрібної моторики не повинно виникнути проблем!
ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОГО ДИХАННЯ У ДІТЕЙ
Своєчасне оволодіння дитиною правильним, чистим мовленням є однією з найважливіших передумов її нормального психічного розвитку, успішного навчання в школі та формування як особистості. Важливу роль у мовленні відіграє мовленнєве дихання.
Мовленнєве дихання є джерелом утворення звуку і голосу. Від розвиненості дихання залежить дикція і чіткість промовляння звуків. На початку виконання індивідуального домашнього завдання необхідно проводити 1-2 дихальні вправи. Вони допоможуть дитині досягти плавного видиху і швидше оволодіти «важкими» звуками.
Для розвитку дихання можна використовувати такі вправи: робити мильні бульбашки, надувати повітряні кульки, дмухати через трубочку для коктейлів у склянку з водою, навесні здувати звичайні кульбабки, дути на пір’ячко, вату, олівці, що лежать на столі, листочки тощо.
Вправи для розвитку дихання слід виконувати в добре провітреному приміщенні. Під час виконання дихальних вправ треба стежити за тим, щоб дитина дихала діафрагмально (роблячи вдих, випинала живіт і не піднімала плечей, а при вдихові втягувала живіт). Важливо навчити дитину вдихати повітря через ніс, а видихати через рот. Вправи потрібно робити не більше трьох хвилин із перепочинком. Кожна вправа повторюється декілька разів.
Основні ознаки мовленнєвого дихання:
- мовленнєве дихання формується паралельно з появою перших неусвідомлених звуків у дитини;
- приймає участь в утворенні голосового звучання на видиху;
- довільне, підпорядковане свідомому керуванню;
- при мовленнєвому диханні вдих і видих мають неоднакову тривалість;
- мовленнєве дихання під час мовлення здійснюється одночасно і через рот і через ніс;
- мовленнєве дихання може виховуватися систематичними, послідовними тренуваннями.
Ігри та вправи на розвиток дихання:
“Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.
“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.
“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.
