Казка "Мама"

— Лідусю, ти вже випила молочко? — питала мама.Мама. Петрик

— Ні!

— А чому?

— Бо ні!

— Лідусю, випий молочко, поки тепле!

— Не хочу!

— Лідусю, мама буде гніватися!

— То гнівайся!

— Ти нечемна, Лідусю! Я гніваюся на тебе!

— То я на тебе теж гніваюся! — Ліда віддула губки, встала з крісла і пішла геть.

Прийшла Лідуся до своєї кімнатки. Хотіла розказати лялі, що гнівається на маму. Але тільки торкнулася вона червоної суконочки лялі, як ляля запищала:     

— Не руш мене! Мені твоя мама пошила таку гарну суконочку, а ти гніваєшся на маму!

Пішла Ліда до ведмедика. Але ведмедик забурмотів:  

— Лиши мене! Твоя мама прилатала мені вухо, коли ти його обірвала, а ти гніваєшся на маму!

Пішла Ліда до м'ячика, зеленого, квітистого. А той і собі:

— Лиши мене! Твоя мама купила мене тобі на уродини. Я коштував дорого, і твоя мама мусіла добре на працюватися, щоб мене купити! А ти гніваєшся на маму! — і м'ячик покотився геть під ліжко.

На вікні стояла в вазонку рожева квітка. Пішла Лідуся до неї, щоб розказати їй, що гнівається на маму. Але квітка обурено затріпотіла листочками: 

— Мене твоя мама посадила у вазоник і підливає щоднини, а ти гніваєшся на маму! Іди собі геть; я не хочу говорити з тобою!

Аж тут озвався і тканий килимик під ногами:

— Мене твоя мама привезла з дому аж через море!

І тріпає та чистить мене кожної суботи, а ти гніваєшся на маму! Забирайся і не пробуй мене топтати! — і почав килимик морщитися та суватися по долівці, так що Ліда трохи не перевернулась.

А тут ще й суконочка почала доповідати:

— Мене твоя мама сама вишивала цілими ночами, сама мене пере та прасує, коли ти мене посмаруєш, а ти гніваєшся на маму!

Цього було вже Лідусі забагато! Вона розплакалась і мерщій побігла в їдальню... перепросити маму і чемно випити молочко.

@ Леся Храплива-Щур

Казка "ДІДОК КАРІЄС"

Сталася ця історія давним-давно, після того як посварилися Зубна фея, королева зубних фей, і Дід Карієс, король Країни Беззубик. Вони стали ворогами, але кожен з них продовжує виконувати свою роботу.

Як завжди, рано вранці маленькі зубні феєчки прокидаються і відправляються на роботу. Це непроста робота, але дуже відповідальна! Щоранку феєчки прилітають до хлопчиків і дівчаток, щоб перевірити, чи чистять дітки зубки. Феєчки дуже радіють, коли дітки не забувають чистити зубки, і нагороджують їх за це новою зубною щіткою і полуничною пастою. А коли у хлопчика чи дівчинки випадає молочний зубчик, то зубні феєчки дарують діткам подарунки: кіндер-сюрпризи, заколочки, календарики, олівці.

А ті дітки, які забувають чистити зубки або зовсім не хочуть цього робити, сильно засмучують феєчок. Адже варто хоч раз не почистити зубки, і може статися біда! Так Так! Справжня біда! У Зубик може оселитися підступний дідок Карієс. Його Країна Беззубик знаходиться якраз поруч з Королівством зубних феєчок.

Дід Карієс своєю чорною паличкою стукає по зубчику, і зубчику від цього стає боляче. Від болю зуб починає чорніти, і тоді тільки лікар зможе допомогти цій біді. А якщо не попросити лікаря про допомогу, то підступний дідок Карієс може забрати зубчик собі! Так-так, він дуже хитрий!

Зазвичай на допомогу він кличе ще й своїх онучок-помічниць, Вреднюшку і Ласунку. Вреднюшка ховає від хлопчиків і дівчаток зубні щітки і пасту і шепоче їм на вушко: “Навіщо тобі витрачати зайвий час на чищення зубів?! Краще поспати довше! Ще встигнеш завтра почистити. Нічого з твоїми зубками не трапиться!”

А Ласунка, як на зло, розкладає всюди цукерки, тістечка, пряники і каже своїм тонесеньким голосочком: «Їж, голубчику, їж! Ще одну цукерку, ще одне тістечко».

І якщо хлопчик чи дівчинка піддаються на вмовляння Вреднюшки і Ласунки, то дуже скоро їх зубчик починає хворіти ще більше, чорніти, а потім його забирає дідусь Карієс. А якщо діти продовжують їсти багато солодкого і не чистити зубки, то підступний дідок Карієс стрибає в наступний зубчик і починає стукати своєю чорною паличкою по ньому.

Щоб не сталося такого лиха і всі зубки залишилися на місці, треба для початку позбутися онучок, Вреднюшки і Ласунки, почати чистити зубки 2 рази на день, вранці і ввечері, і перестати їсти багато солодкого.

Як тільки Вреднюшка і Ласунка втечуть з зубчика, пора виселяти звідти і діда Карієса, але просто так цього не зробити! Нам знадобиться допомога лікаря! Адже у нього є чарівна біла паличка, вона дзижчить і крутиться (так вона лякає дідка Карієса). За допомогою цієї палички лікар витягне діда Карієса з зубчика, і він перестане боліти!

А щоб цей хитрюга знов не пробрався в зубок, лікар насипле в зубок чарівний пил (пломба), і тоді дідові Карієсу доведеться повертатися в своє королівство Беззубик ні з чим! Але нам треба бути дуже уважними, так як дід Карієс може в будь-який момент повернутися, якщо ми перестанемо чистити зубки і будемо їсти багато солодкого.

Автор казки Тетяна Писклюкова

КАЗКА ПРО СТРАХ ТЕМРЯВИ “ТИМОШКА І ТЕМРЯВА”  

В одному місті не дуже великому, але й не дуже маленькому, дуже схожому на те, де живеш ти, жив-був хлопчик. Звали його Тимофій, а батьки та друзі називали його Тимошка. Був Тимошка дуже хорошим хлопчиком, мав багато друзів, завжди був радий допомогти іншим і нічого не боявся. Вірніше, майже нічого не боявся, крім темряви.
 

Де б він не був, у що б не грав, як тільки починало темніти, він відразу поспішав додому, ближче до мами і тата. Та й спати він не лягав, поки мама не запалювала настільну лампу біля ліжка. Вночі хлопчик з кімнати своєї вийти боявся. Якщо треба було сходити за водою або в туалет, він відразу кликав маму.

– І чого ти боїшся? – Питала його мама. – Тут же нічого і нікого немає!
– Як немає? А темрява ?! – Відповів хлопчик.

Але одного разу сталася з Тимошкою така от історія:
Одного літнього вечора грав він з хлопцями в м’яч, в сусідньому дворі. Загрався, та й не помітив, що почало темніти. А коли помітив, що вже сутінки згущуються, відразу ж кинувся додому. Для того, щоб потрапити у свій двір, треба було пройти під мостом. Так ось, пробігаючи під тим самим мостом, хлопчик почув, що над його головою хтось плаче. Підняв він голову і побачив, що на мосту сидить маленька дівчинка, приблизно його віку. Вона-то і плакала. Сльози текли по її худеньких щоках і падали на коротку сіру сукню.

-Ох, бідна! – Подумав хлопчик. – Напевно вона забралася туди, а злізти не може. Ось і плаче.

Оскільки Тимошка був добрий і сміливий хлопчик, він, звичайно, вирішив дівчинці допомогти і став забиратися на міст. Він навіть про темряву ненадовго забув,так йому шкода бідолаху стало. Через хвилину Тимошка вже сидів поруч з нею.

– Ти чого плачеш, боїшся? Давай руку, я допоможу тобі спуститися!
– Я не боюся спускатися. Я через інше плачу, – тихо відповіла дівчинка.
– Так чому ж ти плачеш? Може, я все-таки допоможу?
– Я плачу, бо зі мною дружити ніхто не хоче. Всі мене бояться, – пояснила дівчинка.
– Як бояться? Чого тебе бояться ?! Кому ти можеш шкоду заподіяти? – Здивувався хлопчик.
– Не знаю кому, але всі мене бояться. А мені так хочеться мати друзів!
– Так давай я буду твоїм другом! – Запропонував Тимошка. – Як тебе звати?
– Темрява, – відповіла дівчинка.
– Як Темрява ?! Та сама Темрява, що вночі буває? – Здригнувся хлопчик.
– Так, та сама. Ось бачиш, і ти злякався, і дружити більше не хочеш. А я ж нічого поганого не роблю. Тільки приходжу на землю, коли заходить Сонце, як мене вчили мої батьки, мама Темна Ніч і тато Король Сутінків.
– А ти, правда, нічого поганого не робиш? – Запитав Тимошка тремтячим голосом.
– Правда, нічого поганого! – Відповіла Темрява.
– Але я все-таки все ще тебе боюся. Що ж робити?! – Хлопчик не знав, як вчинити. Йому було шкода Темряву, але ж він її боявся. Навіть відсунувся трохи.

Темрява і Тимошка сиділи на мосту, дивилися один на одного і не знали, що робити, як допомогти один одному.

Раптом Місяць, який спостерігав за ними з висоти, спустився нижче і заговорив:

– Я знаю, як вам допомогти. Вам все-таки треба подружитися. Тоді у Темряви буде друг, і вона не буде так засмучуватися, а ти Тимошка перестанеш її боятися. Адже ми не боїмося своїх друзів! Так?

Темрява і Тимошка вислухали пораду Місяця і їм здалося, що він правий.

– Ну, давай, подружимося! – Запропонував хлопчик.
– Давай! – Погодилася Темрява і простягнула йому свою руку, а Тимошка посміхнувся їй і простягнув свою.
– А тепер мені додому пора, – сказав хлопчик. – Адже вже дуже пізно. Мама переживає, я ж завжди завидна повертаюся.
– А давай я тебе до будинку проведу! – Запропонувала Темрява.
І вони пішли по вулиці, хлопчик Тимошка і його подруга Темрява. І Тимошці було ні крапельки не страшно.

З тих пір Тимошка не боїться Темряви. Йому вже не треба запалювати лампу, коли він лягає спати. А Темрява, коли спускається на землю, завжди йде провідати свого друга.
– Здрастуй, друже, – говорить Темрява.
– Здрастуй, Темрява. Я такий радий, що ти прийшла! – Відповідає Тимошка.
– Ну а тепер лягай спати, – каже Темрява. А я буду стояти поруч і відганяти погані сни, якщо вони раптом будуть наближатися до твого ліжка.
– Спасибі, Темрява, – говорить хлопчик.

Тиша і спокій огортають його, немов тепла пухова ковдра, він закриває очі і засинає міцним безтурботним сном, а Темрява стоїть поруч і охороняє сон свого друга.

Перекладено з російської
Автор М. Шкуріна

КАЗКА ПРО КАПІ-ТОШКУ І СТРАШНУ МАШИНКУ ДЛЯ СТРИЖКИ

Машинка для стрижки. Жив собі один дуже розумний і хоробрий хлопчик на ім’я Капі-Тошка. У нього було прекрасне довге волосся. А оскільки він народився лютою зимою, то довге волосся було як ніколи до речі. Капі-Тошка подружився з ними і воно зігрівало його голову, коли він виходив у двір погуляти під снігом зі своїми хорошими друзями.

Але ось одного разу прийшло літо. О! Це було дуже спекотне літо. Всі люди знемагали від нестерпної спеки, пили багато води і чекали, коли прийде легка прохолода. Капі-Тошці було теж дуже важко цього літа. Адже у нього було довге тепле волосся. У таку спеку носити його було просто нестерпно !!!!

Капі-Тошка жив зі своїми батьками, які завжди дбали про те, щоб йому жилося цікаво і легко. І ось одного разу в один з таких жарких днів тато і мама прийшли до Капі-Тошки з пропозицією:

– Сонечко наше, – сказали вони – хочеш, ми підстрижемо твоє волосся і тобі стане набагато легше. Твоїй голові буде не так жарко, легкий вітерець буде її обдувати і спека для тебе буде не такою нестерпною.

Капі-Тошці дуже сподобалася ця приваблива ідея, але проблема була в тому, що він абсолютно не уявляв собі – як це підстригти волосся. Не забувайте, адже він нещодавно народився !!!

“Хоч я і знаю досить багато для свого віку, все-таки деякі речі ніяк не впізнаєш без практики!” – Подмав Капі-Тошка і відразу ж погодився на цю авантюру.

Як і належить стригти волосся було вирішено спеціальною машинкою. Ця машинка була дуже загадковим предметом для Капі-Тошки, адже він раніше ніколи не бачив таких дивних іграшок. Тому, коли мама і тато посадили його на спеціальний стільчик, він з цікавістю спостерігав за тим, що роблять батьки – поки тато не включив машинку…

Різке гучне дзижчання виходило від машинки, яка наближалася до Капі-Тошкіної голови, в одну мить перекреслило всю цікавість і інтерес. Ледве живий Капі-Тошка відповів машинці тим же – закричав ще голосніше, ніж вона, зіскочив зі стільця і ​​кинувся в свою кімнату, з гарячим бажанням сховатися куди подалі.

Як мама і тато не вмовляли його, як не пояснювали, що машинка стриже волосся зовсім не боляче, що це швидко, акуратно і все таке – Капі-Тошка наполегливо кричав на своїй мові: «не хочу вас слухати, ви жорстокі мучителі дітей та машинка у вас така ж !!!»

Загалом, Капі-Тошка перелякався не на жарт, тому навіть їжа і купання перед сном не доставили йому особливого задоволення. Весь змучений і переляканий він вирішив заснути і відпочити, коли буде бачити гарні, кольорові і веселі сни.

Капі-Тошка хотів спати, а ось волоссю його було не до сну. Воно теж дуже хотіло обстригтися. В серцях волосинок жила пристрасть до подорожей. А можливість підстригтися давала їм можливість пожити де-небудь ще, крім як на голові у Капі-Тошка, тому вони дуже засмутилися, коли побачили, що страх їх господаря заважає їм реалізувати свої справжні мрії.

Коли Капі-Тошка почав засинати, найголовніша старша і мудра волосина набралася хоробрості і заговорила:

– На добраніч, милий Капі-Тошка.

Капі-Тошка здивовано відкрив очі і поцікавився:

– Ой, хто це?

– Це я – твоє волосся. Росту тут дуже незадоволене.

– Чому?

– А чому це ти боїшся машинки?! Знайшов що боятися !!!

– Ага – вона ж так страшно і люто дзижчить – раптом мені боляче буде?!

– Так не буде! Хіба ти не знаєш цей таємний секрет про життя машинки для стрижки волосся?

– Ні, а який?

– Ну не знаю, чи варто мені тобі розповідати. Адже це ж найбільша таємниця з життя машинки !!!

– Ну розкажи, розкажи – закричав Капі-Тошка, який дуже любив всякі історії і розповіді, особливо таємничі і страшенно секретні.

– Ну не знаю, чи можу я тобі довіряти, а раптом ти кому-небудь розкажеш? А раптом нас хтось почує?

Капі-Тошка став дуже предуже просити мудру волосину розповісти їй цей секрет і нарешті, після довгих умовлянь волосина погодилася.

– Так от. Було це дуже давно. Коли люди і предмети прекрасно розуміли один одного і ладили. Жили вони всі разом, піклуючись і допомагаючи один одному. У ці далекі часи машинки для стрижки волосся були тихими і добрими. Вони стригли волосся акуратно і безболісно, ​​втім і зараз вони не особливо відрізняються від своїх далеких предків – стрижуть також акуратно і зовсім не боляче.

– Ну і що було далі, – в нетерпінні запитав Капі-Тошка, слухаючи мудру волосину з відкритим ротом.

– А то й було, що жили вони дружно і щасливо тільки до пори до часу.

– Це до коли до «пори до часу»? – Поцікавився Капі-Тошка.

– Це до тоді, коли люди стали використовувати бідних машинок для стрижки волосся не за призначенням. Вони грали з ними, ніби вони м’ячі, кололи ними горіхи, стригли собак і навіть кішок. Звичайно, після такого поводження з собою машинки дуже образилися і навіть розсердилися. Після цього, вони стали дуже нервуватись, коли їх брали в руки люди. А нервувалися вони дуже голосно і схоже це було на страшне дзижчання. Ну ти знаєш, ти ж чув сьогодні! І люди стали боятися машинок для стрижки волосся. Уже не всі могли собі дозволити ось так запросто взяти машинку і погратися з нею. Всіх зупиняв страх. І тільки гостра потреба – підстригти волосся – змушувала їх перемагати страх і взяти в руки машинку. Машинка також голосно дзижчала і нервувалася, але робила свою роботу також акуратно і безболісно. Так з тих пір і повелося – машинки дуже нервують, коли люди беруть їх в руки, але в глибині своєї душі вони залишилися такими ж добрими і м’якими машинками, які люблять допомагати людям.

– Виходить, що вони насправді не страшні? – Обережно поцікавився Капі-Тошка.

– Виходить так. Виходить, що вони дзижчать так, для вигляду, щоб відлякати тих, хто не хоче стригтися, а хоче їх змусити робити що-небудь інше. Тому, про всяк випадок, коли надумаєш все-таки підстригати волосся, скажи машинці, що хочеш просто підстригтися. Думаю, якщо вже вона й буде голосно дзижчати, то не так вже й люто, як в перший раз.

– Правда? Правда?

– Правда-правда. – Сказала мудра волосина і випадково заснула, адже вона була найстаршою волосиною на голові у Капі-Тошки.

Капі-Тошка ще трохи полежав і подумав, що, можливо, варто і спробувати підстригтися. Тим більше, якщо він відчує, що йому боляче і страшно, він завжди може втекти або влаштувати дику істерику і батьки миттю перестануть водити машинкою по його голові. В крайньому випадку, можна розплакатися і розповісти, що йому просто дуже хочеться жити з довгим волоссям. Мама розчулиться і дозволить йому жити як і раніше.

Капі-Тошка заснув. А вранці, прокинувшись як зазвичай в прекрасному настрої, побіг до мами з татом просити їх його постригти. Батьки в подиві хвалили його за хоробрість і сміливість. Капі-Тошка із завмиранням у серці знову сів на стільчик і приготувався до того, що зараз включать машинку.

Тато знову заніс машинку для стрижки волосся над Капі-Тошковою головою і … включив її. І знову пролунало страшне гучне дзижчання. Капі-Тошка весь напружився, міцно заплющив очі і все його життя розгорнулася перед його очима. Скільки всього вже було: і як він боявся пральної машинки – а виявилося що вона стоїть на одному місці і може тільки – що по колу в центрифузі перевертати одяг! І як біла страшна кішка з блакитними очима вперше заглянула до нього в ліжечко – але ж йому тоді було всього три дні! А він – хоробро глянув на неї і тільки лише поглядом прогнав страшну зверюку з ліжечка! Загалом, всього було багато, можливо, що і ця машинка не така вже й страшна.

Роздуми Капі-Тошки перервав тоненький голосок однієї з його волосин, який впав йому прямо на руку:

– Капі-Тошка! Капі-Тошка!!!! – Ти найхоробріший хлопчик! Спасибі тобі велике, я тепер можу подорожувати, де захочу!

Капі-Тошка відкрив очі і раптом побачив, як його волосся падало і падало і всі-всі волосини кричали йому «до побачення» і «велике спасибі». Він зрадів, від задоволення розслабився і прислухався до самої машинки – чи так вже вона страшно дзижчить?!

Слухав-слухав і раптом почув несподівану для себе річ!!! За лютим і гучним дзижчанням чувся спів машинки »« я стрижу стрижу стрижу і стрижу стругу стрижу, а потім ще стрижу »і так далі в такому ж дусі. Це відкриття і цей факт так розвеселили Капі-Тошку, що він мало не впав зі стільця!

– Ах, ось ти яка машинка – це ти виявляється співаєш, а я думав, що ти страшно дзижчиш! – Сміючись сказав Капі-Тошка!

– Ну і що – образилася машинка, – як умію, так і співаю. Те, що я не вмію співати, не означає, що я не люблю співати і не можу співати! Ось так!

– Вибач, будь ласка, дорога машинка – занепокоївся Капі-Тошка, злякавшись, що машинка може заподіяти йому біль.

– Нічого, я не ображаюся. Я спеціально так співаю, щоб мене боялися і поважали. Тільки ти нікому не кажи, що я насправді співаю. Це мій великий секрет!

Капі-Тошка погодився зберігати секрет машинки в повній таємниці, а сам подумав, що надмірна вразливість завжди ховається за агресією. Так, машинка лякала людей, щоб її не використовували для інших справ. Вона так боялася, що її змусять не тільки стригти волосся.

Казка взята з blog.nedbright.com

 КАЗКА “БРАТ І СЕСТРА”